Слава Темному Лордові Ролінґ!
“Омаке” (яп. オマケ, букв. доповнення) — це неканонічне доповнення.
(або “Що станеться, якщо змінити Гаррі, але залишити решту персонажів незмінними”)
Дамблдор подивився на маленького Гаррі поверх свого стола, його очі доброзичливо мерехтіли. Хлопчик прийшов до нього з надзвичайно напруженою міною на своєму дитячому обличчі. Дамблдор сподівався, що хай якою була причина цього візиту, вона не була аж надто серйозною. Гаррі ще занадто юний для зустрічі з життєвими випробуваннями.
— Про що ти бажав говорити зі мною, Гаррі?
Гаррі Джеймс Поттер-Еванс-Веррес нахилився вперед у своєму кріслі й похмуро всміхнувся:
— Директоре, під час бенкету на честь Сортування я відчув гострий біль у своєму шрамі. Враховуючи, де і як я його отримав, мені здалося, що це не та річ якою варто знехтувати. Спочатку я подумав, що це через професора Снейпа, але, використовуючи Беконівський експериментальний метод, який полягає в пошуку умов як для присутності, так і для відсутності феномену, я визначив, що мій шрам болить тоді й лише тоді, коли я дивлюся на потилицю професора Квірела, хай що в нього під тюрбаном. Хоча це може бути чимось неважливим, я вважаю, що ми маємо тимчасово припустити найгірше, а саме що це Відомо-Хто… Без паніки! Насправді, це безцінна можливість…
Це початкова версія дев’ятого розділу. Вона була змінена, адже, хоча багатьом читачам вона сподобалась, проте в багатьох інших читачів жахлива алергія на пісні у фанфіках з причин, що не потребують пояснення. А я б не хотів втрачати читачів, перш ніж вони дістануться десятого розділу.
Лі Джордан (згідно з каноном) співучасник розіграшів Фреда та Джорджа. Його ім’я здалося мені маґлівським, відповідно, він здатен навчити близнюків Візлі мотиву, котрий впізнає Гаррі. Деяким читачам це було менш очевидно, ніж вашому авторові.
Коли Драко опинився в Слизерині Гаррі трохи полегшено видихнув. Це нібито було безсумнівним, проте ніколи не знаєш, яка дрібна подія може зіпсувати хід твого геніального плану.
Вони були все ближче до літери “П”…
Тим часом, за ґрифіндорським столом тривало перешіптування:
— А раптом він образиться?
— Не має права ображатися…
— …не після його витівки з…
— …Невілом Лонґботомом, так його звали…
— …по всій справедливості, якщо тепер хтось і заслуговує бути мішенню, то це він.
— Гаразд. Тільки не забудьте свої партії.
— Ми репетирували їх достатньо часто…
— …протягом останніх трьох годин.
І Мінерва Макґонеґел, що стояла за трибуною біля вчительського стола, подивилася на наступне ім’я в списку. Будь-ласка, тільки не в Ґрифіндор, будь-ласка, тільки не в Ґрифіндор, НУ БУДЬ-ЛАСКА, тільки не в Ґрифіндор… Вона глибоко вдихнула й покликала:
— Гаррі Поттер!
Раптом у залі запанувала тиша, всі перестали перешіптуватись.
Тиша, яку розірвало жахливе дзижчання, модульоване й мінливе, огидна пародія на мелодію.
Шокована Мінерва різко повернула голову й визначила, що це дзижчання лунає з боку ґрифіндорців, де ВОНИ видерлися на стіл і дули в якісь невеличкі пристрої, притиснуті до ЇХНІХ губ. Її рука потяглася до палички, щоб накласти на всіх них закляття Сіленціо, та її зупинив інший звук.
Дамблдор хихикав.
Мінерва знову перевела погляд на Гаррі Поттера, що він ледве встиг зробити один крок, і одразу завагався та застиг на місці.
Та за мить молодий хлопець пішов далі. Він якось дивно, ковзаючи, рухав ногами, розмахував руками вперед і назад, та ще й клацав пальцями синхронно з ЇХНЬОЮ музикою.
На мелодію “Мисливців на привидів”
(Виконувалася на казу Фредом і Джорджем Візлі,
на вокалі — Лі Джордан.)
.
Поруч Темний Лорд?
Не лякай народ
Хто прийде на поміч?
— ГАРРІ ПОТТЕР! — крикнув Лі Джордан, а брати Візлі продуділи тріумфальний рефрен.
Смертельні закляття?
Темні прокляття?
Хто прийде на поміч?
— ГАРРІ ПОТТЕР! — тепер волали й додаткові голоси.
Пострахи Візлі продовжували видавати затяжний репет, тепер підхоплений деякими старшокурсниками маґлівського роду, які створили собі такі самі невеличкі пристрої — без сумніву, трансфігурували зі шкільного столового срібла. Коли музика майже повністю спала, Гаррі Поттер вигукнув:
— Темних Лордів я не боюсь!
Зал заполонили аплодисменти, особливо з боку ґрифіндорського стола, і ще більша кількість учнів створила власні антимузичні інструменти. Огидне дзижчання стало вдвічі гучнішим, посилюючись у страхітливому крещендо.
— Темних Лордів я не боюсь!
Мінерва з пострахом поглянула в обидва боки вчительского стола, занадто добре знаючи, що саме вона побачить.
Трелоні несамовито обмахувала себе, Флитвік зацікавлено спостерігав за подіями, Геґрід плескав у такт музиці, Спраут суворо дивилася, Квірел з глузливою втіхою вдивлявся в хлопця. Одразу ліворуч від неї мугикав Дамблдор, а праворуч Снейп вчепився побілілими пальцями у свій порожній келих для вина так сильно, що товсте срібло повільно деформувалося.
Темні маски та вбрання?
Неможливі завдання?
Хто прийде на поміч?
ГАРРІ ПОТТЕР!
Чари некромантії?
Старий кажан у мантії?
Хто прийде на поміч?
ГАРРІ ПОТТЕР!
Губи Мінерви стиснулися в білу лінію. Вона ще поговорить з НИМИ щодо цього останнього куплету, дарма ВОНИ думають, що вона безсила через те, що сьогодні перший день навчального року, і Ґрифіндор не має очок, які б можна було зняти. Якщо ЇМ начхати на відпрацювання, вона вигадає щось інше.
Потім, раптово затамувавши подих від жаху, вона поглянула в бік Снейпа: звісно, він мав розуміти, що маленький Поттер і гадки не мав, про кого йшлося…
Вираз обличчя Снейпа перетнув межу люті й набув відрадної байдужості. Легка усмішка грала на його губах. Він дивився в бік Гаррі Поттера, а не ґрифіндорського стола, а його руки досі стискали пожмакані рештки того, що колись було келихом для вина.
А Гаррі, з усмішкою на обличчі, рухався вперед, вимахуючи руками й ногами згідно з рухами танцю “Мисливців на привидів”. Це була чудово поставлена витівка, що захопила його цілковито зненацька. Найменше, що він міг зробити — підіграти їм і не зіпсувати це все.
Всі радо вітали його. Через це йому стало тепло на душі, але водночас він почувався жахливо.
Люди плескали йому за те, що він здійснив, коли йому був лише рік. За те, що він навіть не довів до кінця. Десь там, якимось чином, Темний Лорд досі був живий. Чи вітали б вони його так само радісно, якби знали про це?
Проте силу Темного Лорда вже було знищено одного разу.
І Гаррі захистить їх знову. Якщо пророцтво дійсно існувало, і в ньому дійсно про це йшлося. Ну, насправді, незалежно від того, що стверджує якесь кляте пророцтво.
Всі ці люди вірили в нього та підтримували його — Гаррі не міг допустити, щоб все це було дарма. Спалахнути та згаснути, як багато інших юних вундеркіндів. Бути розчаруванням. Зазнати невдачі, не виправдати репутації символу Світла, хай там як він її отримав. Він безперечно, безумовно, хай скільки часу на це потрібно, навіть якщо це його вбʼє, виправдає їхні сподівання. А згодом він перевершить ці сподівання, і люди, згадуючи минуле, дивуватимуться, що очікували від нього так мало.
І він вигукнув вигадану ним брехню, оскільки вона потрапляла в ритм і пісня потребувала її:
Темних Лордів я не боюсь!
Темних Лордів я не боюсь!
Гаррі зробив останні кілька кроків в бік Сортувального Капелюха, коли музика стихла. Він шанобливо вклонився Орденові Хаосу за ґрифіндорським столом, потім обернувся та вклонився решті присутніх у залі та дочекався, доки аплодисменти й гиготіння вщухнуть…
Пропозиція розповісти весь сюжет будь-кому, хто здогадається, чого “ніколи раніше не траплялося” спричинила багато цікавих спроб. Перше омаке серед тих, що наведені нижче, взяте безпосередньо з моєї улюбленої відповіді, від Meteoricshipyards. Наступне ґрунтується на здогадці Kazuma щодо того, що “ніколи раніше не траплялося”, третє є комбінацією припущень yoyoente та dougal74, четверте — огляд 10-го розділу від wolf550e. Те, що починається з “Е”, та ще одне на рядок вище — від DarkHeart81. Всі решта — мої. Якщо хтось зацікавлений в тому, щоб самотужки розвивати якусь із моїх ідей (особливо останню) — прошу. І перш ніж я отримаю сотню обурених скарг — так, мені добре відомо, що законодавчим органом у Великій Британії є Палата громад у Парламенті.
…У той же час йому було цікаво, чи Сортувальний Капелюх справді був притомним, тобто усвідомлював свою свідомість, і якщо так, то чи достатньо йому було розмовляти з одинадцятирічними раз на рік. Пісня ніби підтверджувала це: О, я Сортувальний Капелюх, і в мене все гаразд, я сплю весь рік і працюю лише раз…
Коли в кімнаті знову запала тиша, Гаррі сів на ослінчик й обережно поклав собі на голову вісімсотрічний телепатичний артефакт забутої магії.
Думаючи, якомога сильніше: Не сортуй мене одразу! У мене є питання, які я маю поставити тобі! Чи забуттятили мене? Чи сортував ти Темного Лорда, коли він був дитиною, і чи можеш ти мені розповісти про його слабкі місця? Чи можеш ти сказати мені, чому я отримав сестру палички Темного Лорда? Чи привʼязаний привид Темного Лорда до мого шраму й тому я такий злий подеколи? Це найважливіші питання, проте якщо в тебе є ще трохи часу, чи можеш ти мені сказати щось про те, як віднайти забуті магії, що дозволили створити тебе?
І Сортувальний Капелюх відповів:
— Ні. Так. Ні. Ні. Так і ні, і більше не став мені подвійних питань. Ні.
А потім уголос:
— РЕЙВЕНКЛОВ!
— От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…
— Що?
— У мене алергія на твій шампунь для волосся…
І тоді Сортувальний Капелюх чхнув надзвичайно гучним «АЧХИ», відлуння якого поширилося Великою Залою.
— Ну що ж! — весело вигукнув Дамблдор. — Гаррі Поттер потрапив до нового гуртожитку — Ачхи! Макґонеґел, ви станете його вихователькою. Вам краще поквапитися та вжити заходів щодо підготовки розкладу та навчального плану для Ачхи, завтра перший день занять!
— Але ж… але… хіба ж…, — затиналася Макґонеґел, цілковито збита з пантелику, — хто ж тоді буде вихователем Ґрифіндору? — Це був єдиний аргумент, який наразі спав їй на думку, вона повинна була якось зупинити це…
Дамблдор задумливо потер щоку пальцем:
— Снейп.
Снейпів протестуючий вереск майже заглушив Макґонеґелів:
— А хто ж тоді стане вихователем Слизерину?
— Геґрід.
Не сортуй мене одразу! У мене є питання, які я маю поставити тобі! Чи забуттятили мене? Чи сортував ти Темного Лорда, коли він був дитиною, і чи можеш ти мені розповісти про його слабкі місця? Чи можеш ти сказати мені, чому я отримав сестру палички Темного Лорда? Чи привʼязаний привид Темного Лорда до мого шраму й тому я такий злий подеколи? Це найважливіші питання, проте якщо в тебе є ще трохи часу, чи можеш ти мені сказати щось про те, як віднайти забуті магії, що дозволили створити тебе?
Запала недовга пауза.
Агов? Мені повторити запитання?
Сортувальний Капелюх заволав жахливим високим криком, відлуння якого прокотилося Великою Залою й змусило більшість учнів притиснути руки до вух. Капелюх відчайдушно завив, злетів з голови Гаррі Поттера й підстрибуючи чкурнув геть, відштовхуючись крисами від підлоги, але не встиг подолати й половини шляху до вчительського стола, як вибухнув.
— СЛИЗЕРИН!
Вираз жаху на обличчі Гаррі змусив Фреда Візлі думати швидше, ніж будь-коли в житті. Він витягнув паличку одним рухом і прошепотів “Сіленціо!”, після чого “Голосозмініус!”, і, нарешті, “Черевомовліо!”.
— Жартую-жартую! — сказав Фред Візлі. — ҐРИФІНДОР!
— От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…
Що?
— Зазвичай, я відсилаю з такими питаннями до директора, який, в свою чергу, міг би запитати мене, якщо забажає. Але частина інформації з вашого запиту закрита не тільки для вашого рівня доступу, але й для директорського.
Як я можу підвищити свій рівень доступу?
— На жаль, ваш нинішній рівень доступу не дозволяє мені дати відповідь на цей запит.
Які дії доступні для мого рівня доступу?
Після цього все пішло швидко…
— ROOT!
— От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…
Що?
— Мені доводилося розказувати ученицям, що вони були при надії –- якби ти знав, що я бачив в їхніх головах, це б розбило тобі серце — та я вперше змушений повідомляти комусь, що він стане батьком.
ЩО?
— Драко Мелфой носить твою дитину.
Щ-О-О-О-О-О-О-О?
— Повторюю: Драко Мелфой носить твою дитину.
Але нам всього одинадцять…
— Насправді, Драко вже тринадцять років.
Ал-л-ле… чоловік не може завагітніти…
— А ще вона дівчина, тільки приховує це під вбранням.
АЛЕ В НАС НІКОЛИ НЕ БУЛО СЕКСУ, ДУРНЮ!
— ВОНА ЗАБУТТЯТНУЛА ТЕБЕ ПІСЛЯ ЗҐВАЛТУВАННЯ, НЕДОУМКУ!
Гаррі Поттер зомлів. Його непритомне тіло з глухим звуком впало з ослінчика.
— РЕЙВЕНКЛОВ! — вигукнув Капелюх, що й досі лежав на маківці Гаррі. Цей жарт виявився навіть смішнішим за той, що спав йому на думку спершу.
— ЕЛЬФ!
Га? Гаррі пам’ятав, що Драко згадував гуртожиток ельфів-домовиків, але що саме це означало?
Судячи з приголомшених облич навколо — нічого доброго…
— ВІЛЬНА КАСА!
— ДЕПУТАТИ ПАРЛАМЕНТУ!
— От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…
Що?
— Мені ще не доводилося визначати факультет для когось, хто був би реінкарнацією Ґодрика Ґрифіндора І Салазара Слизерина І Наруто.
— АТРЕЙДЕС!
— Знову надурив! ГАФЕЛПАФ! СЛИЗЕРИН! ГАФЕЛПАФ!
— МАРИНОВАНА ПОЛІНИЦЯ!
— КХААААААН!
За вчительским столом Дамблдор продовжував прихильно усміхатись. З боку Снейпа час від часу долинало тихе металеве дзеленчання: він ліниво перебирав погнутими рештками того, що раніше було важким срібним келихом для вина. Мінерва Макґонеґел трималась за трибуну побілілими від зусилля пальцями, знаючи, що заразний хаос Гаррі Поттера інфікував і Сортувального Капелюха…
В голові Мінерви виникали сценарій за сценарієм, один гірший за інший. Капелюх вирішить, що Гаррі однаково добре підходить до всіх гуртожитків, а тому належатиме до них всіх одночасно. Капелюх оголосить, що розум Гаррі занадто дивний для сортування. Капелюх вимагатиме виключення Гаррі Поттера з Гоґвортсу. Капелюх впав у кому. Капелюх наполягатиме, що для потреб Гаррі Поттера необхідно створити новий гуртожиток Страшного Суду, і Дамблдор примусить її це зробити…
Мінерва згадала, що саме Гаррі розповів їй під час тієї катастрофічної прогулянки алеєю Діаґон щодо… омани планування, здається… що люди зазвичай занадто оптимістичні, навіть коли вважають, що мислять песимістично. Це був той тип інформації, який міцно засідає в голові й не дає спокою, викликає жахіття…
Але що могло статися в найгіршому випадку?
Що ж… У найгіршому випадку Капелюх призначить Гаррі до цілковито нового гуртожитку. Дамблдор наполягатиме на тому, що вона має зайнятись цим питанням — створенням нового гуртожитку особисто для нього — і їй доведеться реорганізовувати весь навчальний розклад першого ж дня навчання. І Дамблдор усуне її з посади вихователя Ґрифіндору, і передасть її любий гуртожиток… професору Бінсу, привидові з історії. Її ж призначать вихователькою гуртожитка Страшного Суду Гаррі. І вона безрезультатно намагатиметься давати дитині накази, без жодного ефекту знімати з нього очки, а кожним новим нещастям дорікатимуть саме їй.
Чи було це сценарієм найгіршого випадку?
Мінерва дійсно не уявляла, що може бути гірше.
І навіть у найнайгіршому випадку — незважаючи на те, що саме станеться з Гаррі — це все закінчиться за сім років.
Вона відчула, як її пальці, що досі стискали трибуну, почали повільно розслаблятися. Гаррі був правий, була якась розрада в тому, щоб пильно поглянути в найвіддаленіші глибини темряви, осягнути те, що ти глянув у вічі своїм найгіршим страхам і тепер готовий до зустрічі з ними.
Тривожну тишу було порушено одним-єдиним словом.
— Директор! — вигукнув Сортувальний капелюх.
За столом вчителів Дамблдор підвівся, його обличчя мало здивований вираз.
— Що? — спитав він Капелюха. — Що таке?
— Це я не вам, — сказав Капелюх. — Я визначив місце в Гоґвортсі для Гаррі Поттера, де він найкраще себе проявить: посаду директора.