Дисклеймер: Дж. К. Ролінґ стежить за тобою, чигає в порожнечі між світами.
Примітка автора: як дехто помітив, в оригіналі інша купівельна спроможність ґалеона. Я вибрав одне значення й дотримуюся його. Пʼять фунтів стерлінгів за ґалеон не в’яжеться з сімома ґалеонами за чарівну паличку й дітьми, що використовують старі чарівні палички старших родичів.
— "`Захоплення світу`" так недоладно звучить. Мені більш до вподоби “оптимізація світу”.
Нагромадження золотих ґалеонів. Стовпчики срібних серпиків. Купи бронзових кнатів.
Гаррі стояв і, відкривши рота, витріщався на родинне сховище. У нього було стільки питань, що він не знав з чого саме почати.
Професорка Макґонеґел спостерігала за ним з-за дверей до сховища. Вона нібито безтурботно спиралася на стіну, проте її очі були уважними. Ну, це доволі зрозуміло. Опинитися поряд з величезною купою золота — це просто архетип випробовування характеру.
— Ці монети з щирого металу? — нарешті сказав Гаррі.
— Що? — прошипів ґоблін Ґрипхук, що чекав біля дверей. — Ви ставите під сумнів чесність “Ґрінґотсу”, містере Поттер-Еванс-Веррес?
— Ні, — неуважливо сказав Гаррі, — зовсім ні, вибачте, якщо це прозвучало неправильно, сер. Річ у тім, що я уявлення не маю, як працює ваша фінансова система. Я питаю, чи ґалеони взагалі виробляються з щирого золота.
— Звісно, — сказав Ґрипхук.
— Їх може карбувати будь-хто, чи їх випускає монополія, що відповідно отримує сеньйораж?
— Що? — відгукнулася професорка Макґонеґел.
Ґрипхук усміхнувся, продемонструвавши гострі зуби.
— Лише дурні повірять не ґоблінській монеті!
— Іншими словами, — сказав Гаррі, — монети не мають коштувати більше від металу, з якого вони зроблені?
Ґрипхук витріщився на Гаррі. Професорка Макґонеґел виглядала приголомшеною.
— Тобто, припустімо я прийду сюди з тонною срібла. Чи зможу я отримати тонну серпиків з неї?
— За платню, містере Поттер-Еванс-Веррес, — ґоблін дивився на нього блискучими очима. — За певну платню. Цікаво, звідки ви дістанете тонну срібла?
— Я питав гіпотетично, — сказав Гаррі. Принаймні наразі. — То… яку платню ви стягнете, яку частку загальної ваги?
Ґрипхук пильно дивився на нього.
— Я маю порадитися з моїм керівництвом…
— Скажіть навмання. Я не вважатиму це офіційною відповіддю “Ґрінґотсу”.
— Двадцята частина металу з головою оплатить карбування.
Гаррі кивнув.
— Дуже дякую, містере Ґрипхук.
Отже, чаклунська економіка не лише майже цілковито відокремлена від маґлівської, тут ще й ніхто ніколи не чув про валютний арбітраж. Більша маґлівська економіка мала мінливий діапазон ціни золота відносно срібла, отже щоразу, коли маґлівський коефіцієнт золота до срібла перевищував 5% ваги сімнадцяті серпиків до ваги одного ґалеону, золото чи срібло мало б витікати з чаклунської економіки, доки підтримування курсу обміну стало б неможливим. Взяти тонну срібла, поміняти на серпики, поміняти серпики на ґалеони, забрати золото до маґлівського світу, поміняти на більше срібла, ніж було спочатку, і повторювати.
Здається, маґлівський курс золота до срібла приблизно пʼятдесят до одного? Гаррі був впевнений, що аж ніяк не сімнадцять. І, видається, срібні монети були дійсно меншими за золоті монети.
З іншого боку, Гаррі перебував у банку, де ваші гроші буквально зберігалися у сховищах, що були повні золотих монет і охоронялися драконами. І при потребі витратити гроші, ви мали прийти до сховища й забрати монети. Витончені деталі того, як зменшити неефективність ринку могли бути для них незбагненними. Він вже був хотів висловити декілька дошкульних зауваг про неоковирність їхньої фінансової системи…
Тільки от найсумніше те, що їхній метод напевно краще.
З іншого боку, один компетентний фондик хеджування напевно зміг би заволодіти всім чаклунським світом за тиждень. Гаррі зберіг цю думку на випадок, якщо в нього закінчаться гроші, чи буде вільний тиждень.
Тим часом, гігантських куп золотих монет у сховищі Поттерів має вистачити на короткострокові плани.
Гаррі подався вперед і почав підбирати золоті монети однією рукою й складати до іншої.
Коли він набрав двадцять, професорка Макґонеґел кахикнула.
— Гадаю, цього більш ніж достатньо для шкільного приладдя, містере Поттер.
— Гм? — сказав Гаррі, його розум був зайнятий іншим. — Заждіть, я виконую розрахунок Фермі.
— Виконуєте що? — дещо стривожено запитала Макґонеґел.
— Це математична штука. Названа на честь Енріко Фермі. Засіб швидко подумки отримати приблизні числа.
Двадцять золотих ґалеонів важили, напевно, десяту кілограма? А золото коштувало, здається, десять тисяч британських фунтів за кілограм? Отже, ґалеон коштує близько пʼятдесяти фунтів… Один пагорб золотих монет, видається, мав шістдесят монет у висоту й двадцять монет вшир у обох вимірах основи. Пагорби були пірамідальними, отже це приблизно третина куба. Орієнтовно, вісім тисяч ґалеонів у кожному пагорбі, і тут було приблизно пʼять пагорбів такого розміру, отже сорок тисяч ґалеонів, чи два мільйони фунтів стерлінгів.
Непогано. Гаррі посміхнувся з певним зловісним задоволенням. Прикро, що він щойно відкрив дивовижний новий світ магії і не мав часу на дослідження дивовижного нового світу багатих, що за оцінкою Фермі був би у мільярд разів менш цікавим.
Хай там як, я більше не маю косити газон заради одного паршивого фунта.
Гаррі відвернувся від величезної купи грошей.
— Перепрошую, що питаю, професорко Макґонеґел, проте, наскільки мені відомо, моїм батькам було менше тридцяти років, коли вони загинули. Це звичайна кількість грошей для молодої пари у чаклунському світі?
Якщо так, то чашка чаю, мабуть, коштує п’ять тисяч фунтів. Перше правило економіки: ти не можеш їсти гроші.
Професорка Макґонеґел заперечно похитала головою.
— Ваш батько був останнім спадкоємцем давнього роду, містере Поттер. Також можливо… — відьма завагалася. — Частина з цих грошей може бути від нагород за Відомо-Кого, що були обіцяні його вби- ах, тобто будь-кому, хто його переможе. Чи можливо їх ще сюди не помістили, я не впевнена.
— Цікаво… — повільно промовив Гаррі. — Тобто дещо з цього, в якомусь сенсі, дійсно моє. Тобто, зароблене мною. Нібито. Можливо. Навіть якщо я не памʼятаю цієї події, — пальці Гаррі стукотіли по штанині. — Це зменшує почуття провини від того, що я витрачу малесеньку частину! Без паніки, професорко Макґонеґел!
— Містере Поттер! Ви неповнолітній, і, відповідно, вам буде дозволено знімати лише обґрунтовані суми для-
— Та я сама обґрунтованість! Я цілковито підтримую фінансову обачність і розумію необхідність самоконтролю, жодних імпульсивних покупок. До речі, по дорозі сюди я бачив кілька речей, які можуть бути чудовим прикладом розсудливої, дорослої покупки…
Гаррі схрестив погляди з професоркою Макґонеґел, відбулося тихе змагання з витріщання.
— Які наприклад? — нарешті сказала професорка Макґонеґел.
— Валізи, що можуть всередині тримати більше, ніж здається ззовні?
Обличчя професорки Макґонеґел стало суворим.
— Вони дуже дорогі, містере Поттер!
— Так, проте… — почав аргументувати Гаррі. — Я впевнений, що коли стану дорослим, захочу таку. І я можу собі її дозволити. За логікою, купити її зараз буде не менш розумно, і можна буде почати використовувати її одразу. Це ж ті самі гроші, чи не так? Тобто, я захочу якісну валізу, з купою місця всередині, достатньо хорошу щоб не довелося купувати пізніше кращу… — сповнений надії голос Гаррі затих.
Професорка Макґонеґел не відводила погляду.
— І що ж ви збираєтеся зберігати в такій валізі, містере Поттер-
— Книжки.
— Звісно, — зітхнула професорка Макґонеґел.
— Ви мали сказати мені значно раніше, що існує такий магічний предмет! І що я можу його собі дозволити! Тепер ми з батьком витратимо наступні два дні на несамовите бігання по всіх книгарнях з вживаними книжками в пошуках старих підручників, щоб я міг взяти з собою до Гоґвортсу пристойну наукову бібліотеку — і можливо невелику колекцію наукової фантастики, якщо я зможу назбирати щось пристойне з розпродажів. Чи навіть краще, я зроблю угоду трохи приємнішою для вас, добре? Лише дозвольте мені купити-
— Містере Поттер! Ви думаєте, що можете підкупити мене?
— Що? Ні! Я не про те! Я маю на увазі, що Гоґвортс може залишити деякі з книжок, що я принесу, якщо ви вважатимете, що якісь з них будуть слушним додатком до вашої бібліотеки. Я збираюся купити їх дешево, і я просто хочу мати їх під рукою. Це нормально підкупати людей книжками, чи не так? Це-
— Родинна традиція.
— Саме так.
Тіло професорки Макґонеґел ніби осіло: плечі опустилися під чорною мантією.
— Я не можу заперечувати, що у ваших словах є сенс, хай як бажаю, щоб могла. Я дозволю вам взяти додаткові сто ґалеонів, містере Поттер, — вона знову зітхнула. — Я знаю, що пошкодую про це, проте я все одно це роблю.
— Оце так запал! А `капшучок з мокової шкіри' — це те що я думаю?
— Він не такий корисний, як валіза, — сказала вона з очевидною нехіттю, — проте, такий капшучок із виймальними чарами й невиявними чарами подовження може вміщати чимало речей, доки їх не викличе той, хто їх поклав-
— Так! Мені безперечно потрібен і один з них! Це буде ніби супер поясна сумка неперевершеної крутизни! Ніби пояс інструментів Бетмена! Можна забути про мій швейцарський ніж і носити з собою там повний набір інструментів! Чи книжки! Я міг би завжди мати з собою три найбільш потрібні книжки з тих, що я наразі читаю, і легко діставати якусь із них будь-де. Мені не доведеться марнувати більше жодної хвилини життя! Що скажете, професорко Макґонеґел? Це ж заради того, щоб діти читали — найшляхетніший з можливих мотивів.
— … Гадаю ви можете взяти ще десять ґалеонів.
Ґрипхук підтримав Гаррі поглядом, сповненим неприхованої поваги, можливо навіть щирого захвату.
— І трохи грошей на витрати, як ви вже згадували. Я пригадую, що бачив декілька речей, які я б захотів зберігати в цьому капшучку.
— Не перегинайте палицю, містере Поттер.
— Але ж, професорко Макґонеґел, нащо псувати мені свято? Безперечно, це щасливий день, коли я вперше дізнався про всілякі чаклунські штуки! Навіщо виконувати роль сварливого дорослого, коли натомість можна усміхнутися й згадати власне невинне дитинство, поглянути на вираз насолоди на моєму молодому обличчі, доки я купуватиму декілька іграшок за незначну частку багатства, що я його заробив, коли переміг найжахливішого чаклуна Британії з усіх відомих. Не те, щоб я вас звинувачую за невдячність чи щось таке, проте все одно, що таке декілька іграшок у порівнянні з цим?
— Ви, — прогарчала професорка Макґонеґел. Вираз її обличчя був таким грізним і жахливим, що Гаррі пискнув і відступив на крок, збив стос золотих монет з гучним дзеленчанням, і розтягнувся на купі грошей. Ґрипхук зітхнув і закрив обличчя долонею. — Я б зробила велику послугу чаклунській Британії, містере Поттер, якби залишила вас замкненим у цьому сховищі.
І вони пішли без жодних додаткових клопотів.